Сміх не стихав і Кей пішов на звук і опинився біля великого декоративного дерева і десь серед гілок сміх все голоснішав. Він почав роздивлятись густі гілки, щоб побачити джерело шуму. Між цих гілок він побачив спочатку ноги а потім начерки дівочого тіла.
- Нарешті я вже давно тебе жду – вигукнула незнайомка.
- Ти хто? – спитав Кей якімсь байдужим тоном.
- Чому так холодно? – вигукнула діва і почала спускатись з насидженого місця.
Вона вміло пригнула з дерева і показала свою зовнішність. Її русе волосся ніжно розвивалося на морським бризі. Молочна шкіра добре підкреслювала рожеві губки і зелені очі зразу кидались в погляд. Їй дуже йшов чорний гольф і червона юпка їй дуже йшли. Вона легко посміхалась і в Кея прийшла думка „я хочу що вона була моєю коханою”. Він взяв себе в руки і вже мав щось сказати, відкрив кіт і відрух зашумів в клітці Севастіан.
- Що це? - спитала дівчина.
- Це мій кіт - розгублено вказав Кей.
- Севастіан! – вигукнула незнайомка – Да ти що! Нього ж кровстрофобія! – вона вихопила клітку і взялась відкривати її. Кей дивився на неї як на ненормальну вона намагалася зламати замок голими руками. Він дививсь на неї і здержував сміх. Севастіан дико кричав а дівчина з криками ламала клітку. Кей дістав з кишені ключ і вже мав подати їй як вона зламала її. Він дививсь на клітку яка булане розбита а розрізана, але як вона ж залізна?